ОСОБЛИВОСТІ ОБРОБКИ МОНОЛІТНОГО ПОЛІКАРБОНАТУ

Одна з основних особливостей монолітного полікарбонату, що пояснює його популярність — це легкість в обробці. Але при цьому є кілька моментів, які потрібно враховувати. Механічна обробка полікарбонату До механічної обробки зараховують: різання;
свердління;
фрезерування;
нарізка різьби;
шліфування.
Так як полікарбонат листовий матеріал м'який і відносно тендітний, то при будь-якій механічній обробці інструмент повинен бути дуже гострим. Крім цього, щоб уникнути перегрівання, місце мехобработки потрібно постійно охолоджувати, а сам процес періодично зупиняти з витягом інструменту. На практиці застосовують три основних методи різання: циркулярною пилою;
лазером;
фрезерним верстатом.
Циркулярною пилкою ріжуть листи з товщиною три і більше міліметрів, а подача матеріалу здійснюється на невеликій швидкості (від 10 до 15 метрів в хвилину). Ширина реза складає 3-5 міліметрів, а на допуски потрібно брати близько трьох міліметрів. Різання лазером проходить на великій швидкості, місце розрізу виходить якісним і без деформації (ширина різу — не більше 0,2 міліметрів). Але із-за високої температури лазера кромка набуває коричневий відтінок, а це неприпустимо, якщо до зовнішнього вигляду матеріалу пред'являються підвищені вимоги. На фрезеровальном верстаті можна робити прямий і фігурний рез будь-якої складності з точністю до 0,01 міліметра. Сам процес дуже чутливий до підбору швидкості подачі: при високій починається розплавлення, а при низькій з'являються відколи. Фрезою полікарбонат на тільки ріжуть, але і вирівнюють кромки, а також здійснюють гравіювання та інші операції. Якщо застосовувати примусове повітряне охолодження і систематично видаляти стружку, то процес проходить без проблем. Свердління полікарбонату виробляють звичайними високошвидкісними свердлами по металу або ж свердлами з побідитовою вставкою. Свердління проходить легко, а отвори будь-якого діаметру виходять акуратними і рівними, якщо свердло періодично охолоджувати і видаляти стружку з робочої зони. Для нарізки різьблення добре підходять звичайні четырехзаходные і високошвидкісні двохзаходні мітчики. Після будь-якої механічної обробки полікарбонат необхідно відшліфувати. Для цього використовують кремнієву наждачний папір. Щоб запобігти виділення фрикційного тепла, використовується тільки вологий метод шліфування. Формирование монолитного поликарбоната Поликарбонат хорошо сгибается в холодном и нагретом состояниях. Холодный способ применяется в случаях, если необходимо согнуть лист под любым углом с явной линией сгиба. Простое формирование с нагревом проводится следующим образом: Деталь помещают поверх формы и нагревают в печи до точки стеклования (150 градусов).
Горячий полимер обволакивает форму, после чего ее извлекают из печи и остужают. При этом способе твердость и прозрачность материала не меняются, но из-за возникающей усадки этот метод применяют только для изготовления простых деталей.
Кроме этого, предварительно просушенный лист можно нагреть с двух сторон проволочным электронагревателем до температуры 160 градусов, после чего он будет легко сгибаться. Но если нагрев будет недостаточным, то в материале возникнут внутренние напряжения, что в дальнейшем приведет к его растрескиванию. Третий метод — формирование после нагрева до 180-210 градусов. При этом можно изготавливать деталь любой сложности, но поликарбонат необходимо предварительно просушить в течение нескольких часов. Если просушка будет некачественной, то в изделии при нагревании появятся пузырьки. З'єднання деталей з монолітного полікарбонату При остаточній збірці полікарбонатні деталі можна поєднати: склеюванням;
зварюванням;
механічним кріпленням.
Склеювання проводять епоксидною смолою або силіконом, попередньо обезжирив поверхні ізопропіловим спиртом. Зварювання проводять або ультразвуком, або зварювальним прутком з гарячою накладкою (260-300 градусів). У будь-якому випадку деталі необхідно просушити при температурі 120 градусів. При механічному кріпленні треба пам'ятати, що полікарбонат при зміні температури змінює лінійні розміри, тому діаметр отворів під болти повинен вибиратися з запасом. Болти при цьому використовують спеціальні (для пластику). Затяжку проводять електроінструментом, з подальшим ослабленням на половину обороту.